Оскільки на Україні так і не змогли написати адекватного дослідження національного будівництва, то це роблю я. Учітеся, читайте, а всі ті підручники з історії України можете спокійно здати на макулатуру.
Пишу українською, щоб москалі не змогли прочитати.
Історія української модерної, а значить національної державності, починається на початку 19 століття.
До того Україна мала різні варіанти своєї державності - козаччини, які однак носили феодальний характер. На кінець 18 століття українська феодальна держава (як і її заклятий сусід - феодальна Польща) були зруйновані, а їх території поділили між собою сусідні країни, теж до речі феодальні.
Про різницю між національною та феодальною державами - можете погуглити.
Проте починаючи із 17, а особливо 18 століття в Европі стають популярними ідею нового типу держави - національного.
Національна держава — тип держави, яка є формою самоорганізації, самовизначення і самовираження певної нації на певній суверенній території. Нація є найвищою цінністю, головним джерелом влади і визначальником соціо-політичної системи такої держави.
Нація ж - це політична спільнота людей, яка має спільні цінності, інтереси та цілі, і яка усвідомлює сама себе як нація та прагне мати свою національну державу.
Проблема була в тому, що за виключенням деяких країн, в яких націоподібні утворення поступово вибудовувались протягом століть (Англія, Франція, Нідерланди, Японія), у світі націй не було.
Були поліетнічні монархії, в яких люди себе ідентифікували як прихильники тієї чи іншої релігії та піддані того чи іншого короля. Ніяких національних ідей та амбіцій у них не було.
Полякам, чехам, словакам, німцям, італійцям, американцям, румунам, грекам, вірменам, туркам, українцям і т.д. треба ще було пояснити, що вони є певними націями та мають боротись за свої окремі національні держави. Тобто нації ще треба було створити.
Але творити такі політичні інститути можна тільки руками освічених, впливових та багатих людей. Значить перед тим як братися за будівництво націй, слід створити відповідні національні еліти. "Залізний закон еліт" говорить, що еліту може створити лише інша еліта. Але яка еліта може сворити національні еліти, коли всі еліти навколо феодальні, яким ідеї нації якраз дуже не подобаються?
Але така еліта знайшлась.
Уже багато століть у Європі та на Близькому Сході існувала ціла мережа (тамплієри, суфійські секти) таємних організацій, завданням яких стало побудова єдиної світової держави із ідеологією, базованою у Каббалі та ряді окультних течій. У 18 столітті всі ці організації трансформувались у мережу масонських лож. На той час масони увібрали у себе найкращих представників в усіх сферах діяльності людства і стали мегаелітою.
У середовищі масонства виникла ідея побудови світової держави у два етапи.
Перший етап означав руйнацію традиційних монархій і імперій, а на їх місці побудови національних держав.
Другий етап - позбавлення суверенітету та об’єднання національних держав у глобальний конгломерат.
Тому у 18 та 19 століттях масони почали активну розбудову національних еліт, націй та національних держав. Даю підказку - у ряді національних держав (звичайно не усіх, але у багатьох) прапори складаються із трьох кольорів "аквафреш" синього, червоного і білого. Таким чином масони ставили на держави своє тавро - як знак їх впливу і того, що вони долучились до їх створення. Прапори США, Великобританії, Франції, Голландії, Росії, Чехії та Словаччини та ін. складаються із цих кольорів.
Подібно до інших країн, масони взялися за розбудову і української нації. Так було створено центр української національної еліти - Кирило-мефодіївське товариство, більшість членів якого були масонами. Вони і зайнялись "пробудженням" української нації.
Але тут є одне але.
Масони пропагували два різні варіанти націоналізму:
1. Націоналізм повний, коли метою національного пробудження було створення незалежної, суверенної, як правило унітарної національної держави. Цей націоналізм був притаманний для "корінних" європейських чи азійських країн (і нерідко країн-метрополій): Італії, Туреччини, Англії, Франції, Польщі, Нідерландів, Румунії, Чехії.
2. А для країн "менш розвинених" і колоній (Німеччини, США, Мексики, Бразилії, Російської імперії) пропонувалась інша модель - модель федерації різних націй. Тут націоналізм окремих народів формували у м’якій формі, щоб ці народи особливо не бігли на паради незалежностей.
Саме тому масони у Чехії чи Польщі формували жорсткий націоналізм на створення своїх суверенних держав, а у Російській імперії і значить, тій же Україні, масони формували націоналізм-автономізм де народам дозволялося створювати лише свої автономії у складі "сполучених штатів" Америки, Мексики, Росії.
Саме таким автономістським та федералістським націоналізмом і займалися братчики Кирило-мефодіївські. Головну ціль українського націоналізму сформулював Т. Шевченко: "Коли діждемось Вашингтона з новим і праведним законом? А діждемось-таки колись". Сполучені штати Росії чи слов’янства хотіли будувати.
І ось коли наступив 1917 рік, Російська Імперія розвалилася, а на її місці почався парад націоналізмів, все й пішло, як ще за 100 років до того задумали масони.
Ті країни де будували твердий націоналізм - Польща, Фінляндія, Прибалтика, швидко отримали незалежність. А там де будували націоналізм-автономізм - почалися процеси створення федерації народів.
Не дуже розумні історики дивуються, чому це Грушевський і Петлюра займалися демагогією, а не будували незалежну Україні із військом та держапаратом? Все просто: масони Петлюра та Грушевський будували майбутню автономію у складі Російської федерації і чекали поки масон Кєрєнскій скличе установчі збори цієї федерації. Автономіям не потрібно військо, ось Центральна рада військо і не створювала.
Ці плани поламали більшовики, але давайте дивитись правді у очі - більшовицька Росія, а потім і СССР була федерацією. Масон Троцький виконав все так як і біло задумано у його ложі. І навіть противник федералізму Сталін нічого не зміг вдіяти.
Що сталось далі? Масонський проект із східнослов’янської федерації (хоч і у радикальному комуністичному вигляді) був реалізований. А мавр який зробив свою справу може йти. Тому більшість українських націоналістів було знищено, і знищено залишки української нації які встигли побудувати до початку 1930-х років.
І ось приходить 1991 рік. Совок розвалюється, але на Україні політичної нації нема. Основи для побудови національної держави нема. Та й ззовні теж проти української державності. Влітку 1991 року до Києва приїжджає Джордж, ні не Вашингтон, Вашингтона так і не дочекались, а приїжджає Буш старший, який вимагає щоб Україна не виходила зі складу СССР.
Але совок таки розвалився. Проте оскільки ні української нації створено не було, ні підтримки ззовні не було, то сталося наступне.
1. На місці УРСР постала не Українська держава, але УРСР 2.0, у якої замість нації як основи державності був договорняк єврейських олігархів. УРСР 2.0 до 2014 року була не національною, але єврейсько-олігархічною державою.
2. Світові сили передали Україну до зони впливу Росії.
Зовнішні сили керували ерзац-державою України через вплив на олігархів.
Проте починаючи із кризи 2008 року український олігархат сильно ослаб. У нього уже банально не вистачало грошей щоб утримувати владу у пост-УРСР. Створився вакуум влади, який треба було чимось заповнити.
Тому у 2014 році Росія разом із частиною Заходу (демократи США та Стара Європа) проводять на Україні державний переворот який змінює структуру управління Україною.
1. Пост-УРСР ліквідовується. На ідеї суверенної незалежної національної держави Україна "від Сяну до Дону" поставлено хрест.
2. Зовнішні гравці напряму, уже без посередництва олігархів, входять в Україну. Росія окуповує Крим та Донбас, США створюють свою військову базу у Яворові. В уряд прямо ставлять своїх емісарів: від Росії Медведчук, Єрмак, від Заходу соросята і могилянці.
3. Значну частину влади забирають регіони. Київ уже не контролює регіони.
Фактично владне в Україні тріумвірат - із іноземних військових адміністрацій, єврейсько-олігархічного президента та місцевих органів влади.
Таким чином Україна остаточно втратила навіть елементи модерної державності, а на їх місце формується щось неофеодальне типу Сомалі чи як кому більше подобається, козацької республіки 18 століття.
А це уже інша історія.