Звідки вони беруть такі цифри - зрозуміло, що від фонаря, видаючи бажане за дійсне. Також їх часто вводила в оману оптична аберація, коли натовп здається великою кількістю.
В свій час, організовуючи немало вуличних акцій, в мене виникла потреба реальної оцінки кількості мітингувіальників. Дружня преса писала про десятки тисяч, міліція говорила про кілька сотень. От я і вирішив порахувати сам. Тупо ходив вздовж колон і рахував людей. Потім перевіряв свої дані розраховуючи площу. Зрештою у мене натренувалося око і я без особливих складнощів можу оцінити кількість мітингарів із непоганою точністю.
Тому одразу скажу деякі, неприємні, але правдиві речі:
1. В Києві на політичні мітинги за останні 25 років ніколи одночасно не збиралося більше 100 тис. НІКОЛИ А про 150-200 тисяч і мови нема. Такі кількості мітингарів прото фізично не можуть поміститися на Майдані і на прилеглих вулицях.
2. Було кілька акцій на 80-х - 90х та в 2004 коли кількість наближалась до 90-100 тис.
3. 98% усіх мітингів та пікетів не перевищують 1000, а як правило складають кілька сотень.
4. Мітинги під 10 000 рідкість і відбуваються далеко не кожного року, зокрема у період між помаранчевим та євромайданами таких акцій я пригадати не можу. В період 1996-2004, акцій, що наближалися до 10 000 було, від сили 3-4.
Звісно, мова йде про постійні величини. Народ приходить і відходить, і так кількість тих, хто взяли участь стає більшою. Але ці ціфри не так важливі, важливо - скільки збирається одночасно.
Не вірите мені - от тут людина демонструє, як із сучасними інтернет-можливостями можна легко порахувати мітингувальників.
Із цього всього можна зробити наступні висновки:
Ніяких мільйонних та багатосоттисячних майданів в Києві не було і нема. У Києві живе де факто під 4 мільйони, + мільйон пригородів. Маємо 5. Із них хоч раз на життя брали участь у акціях максимум тисяч 100.
Не забувайте, що як мінімум половина учасників акцій - це привезені із регіонів активісти. Тому, що місцеві банально не хочуть йти на мітинги. Із 5 мільйонів жителів Києва, тільки 1% хоч якось політично активні, а решті на все глибоко насрати. Тому всі великі акції в Києві де факто робили приїжджі.
І радіти із якогось ентузіазму населення чи то в 2004 чи то сьогодні немає підстав. От євромайдан, ніби всі кияни хочуть в Європу, ніби всі ненавидять Януковича, є інтернет, твітер шмітер, всі мають айфони айпади. А все одно більше 30-40 тис зібрати не вдалося.
Які із цього можна зробити висновки:
1. Поганий. Майже все населення цієї країни: безпринципна, байдужа маса.
2. Хороший. Змінити офіційну владу у цій країні не так і складно.
Коли вас 1000 - на вас тупо не звертають уваги. Коли 10 тис. - влада починає відчутно нервувати. Як правило в такі дні президент, премєр та інші високі політики воліють виїхати із Києва. Коли вас 50 тис. менти швидко стають ввічливими та любязними. Коли вас під 100 тис. - можете спокійно змінювати чи брати до своїх рук офіційну владу в країні.
Технологічно зібрати 100 тис. не складно і відносно не дорого. Для цього потрібне лише рішення реальних правителів світу цього. В 2004 це було, а от чи є воно сьогодні?
