Недавно піймав себе на думці, що сучасна історія України чимось нагадує історію СРСР. Тільки йдучи цим шляхом, пам’ятаємо, що історія повторюється лише у вигляді фарсу.
Перший період української історії – оксамитова революція 1989-1993 рр.
Як і в часи Леніна - це час революційної романтики, боротьби поглядів і ідей. Були партія радикалів – очолювана українським Троцьким – Чорноволом та група поміркованих-«непманів» очолювана Кравчуком. Боротьбу виграли останні, але в 1994 владу отримав український Сталін – Кучма.
Десятиліття 1994-2004 це прагматика та жорстка вертикаль влади замішана на страхові та помірному терорі держмашини (цензура, наїзди податкової, пожежників, криваві «орли» українського Берії-Кравченка). Кравчука відправили на почесну пенсію, а Чорновіл повторив долю Троцького.
Період 2004-2009 це період відлиги очолюваної українським Хрущовим – Ющенком. Кучму з ганьбою прогнали, а Кравченко повторив долю Берії. Повернулися багато свобод, бізнес активно розвивався, але своїми волюнтаристським діями під кінець цього періоду Ющенко, як в свій час і Хрущов довів держполітику до ручки. Відлига всім обридла, захотілось сильної руки.
В 2010 році почалась епоха повернення до кучмівських порядків, але уже видно, що Янукович не зможе керувати як Кучма, і його політика дуже вже нагадує політику Брежнєва – стабільний застій. Буде все ніби стабільно, тупо, бідно, але зі споживчим мінімумом. Проте за такою стабільністю назріватимуть нездоланні протиріччя, які якось із силою вирвуться назовні. Політика в стилі «усьо будєть данбасс» цьому лише сприятиме.
Нарешті після застою Януковича, наступить нова епоха, коли всі ті глибокі протиріччя, які закладені в проекті «Україна» розпочнуть свої руйнівні дії. Це буде епоха реформаторів, епоха українського Горбачова, українська Перебудова. Ще не ясно хто ним стане – Тігіпко чи хтось інший, але уже тепер видно, що ця Перебудова сильно змінить Україну – чи то буде розкол, чи федералізація, чи ще щось. Але під кінець цієї епохи, це уже буде інша Україна, як на той час і світ буде принципово іншим.
Я даю цій країні ще не більше 20 років. Ми входим в фазу обскурації — "снижение пассионарного напряжения ниже уровня гомеостаза, сопровождающееся либо исчезновением этноса как системы, либо превращением его в реликт."
П.С.1 Питають мене - а як щодо Росії?
Російська імперія теж довго не протягне, і де юре чи де факто розвалиться, а вся її історія від СРСР до остаточного кінця може бути описана однією строкою геніального автора текстів Наутілуса покійного Іллі Кормильцева - "За красным восходом - коричневый закат"
П.С. 2 А долю Білорусі я бачу простою - поступова інтеграція на Захід і прийняття в ЄС.
