Новый Мировой Порядок не возможен без ликвидации государств и всего того, что объединяет людей: вера, патриотизм. Патриотов тупо отстреливают, а Православие пытаются скомпрометировать.

Большая часть священников и монахов занимают позицию мира и прекращения войны, но их точку зрения не покажут СМИ. Наоборот нам покажут, что жиды Гиркинды и Бабаи - православные воины.

В общем, не стоит касаться тем, в которых вы совсем не разбираетесь.
https://www.youtube.com/watch?v=Ad-5Zhch5-k

Однородное притягивает однородное - закон такой. Ваш личный опыт во многом соответствует вам самому. Не всех можно и нужно учить. Просто не лезьте грязными ногами на белую простынь.

Забаните,
лезть не буду.

Я не делю мир на "чёрное" и "белое", не брезгую источниками, а ищу истину там, где она есть. Может вы и правы, нечего мне тут делать.

Як у людини, що більш дотична до церковно-інтелектуального кола, хочу запитати: чи відзначаються спроби ідеологічно-агітаційного оформлення потреби переходу церковної організації від виключно політичного до також і етнічно-національного, а може - і далі?
Мені іноді здається, що церковні канони принципів ікономію потребують перегляду - і не з тієї причини, що вони були прийняті помилково - ні, але з тієї причини, що форми існування держав дуже змінились і продовжують змінюватись, і ті старі уявлення про держави і кордони позбавляються змісту. Відповідно, позбавляються змісту і канони побудованні на застарілих поняттях. Церква ніби постає перед вибором: або визнати себе недієздатною - а це, по суті, визнання втрати церкви, яка ж має стояти до кінця днів, або змінити правила управління відповідно до нових форм існування суспільних організацій.
І це пов*язано не тільки з Україною, де УПЦ МП називається українською церквою, хоча українство у ній ледь відчутне. Але є приклади Греції, США (і, мабуть, ще є країни), де існують церкви різних юрисдикцій, що суперечить ікономічним канонам церкви. І церква вже давно не може нічого з цим вдіяти. Але світ далі транформується, і що буде з церквою далі, якщо вона не буде реагувати хоча б на вже застарілі виклики.
Мене звинувачують у антипатріотизмі, але все більше схиляюсь до думки, що потрібем добровільно-примусовий розкол УПЦ МП на УПЦ КП і Російську Православну Церкву в Україні Московського Патріархату. Це примусова частина, а добровільна – це можливість вибору приналежності кожної парафії. Я не розумію: якщо хтось хоче ідеологічно належати до Росії і МП, чому ми маємо їх примушувати стати на нашу іншу точку зору? Це якась ілюзія нашої здатності впливати на інших людей? Але якби ми могли впливати, то УПЦ МП не топталась би практично на одному місці усі ці два десятки років незалежності. Чи не варто нам подати приклад світовим церквам, відмовившись від ілюзорного принципу територіальної ікономії? І я розумію, що з*явиться і Румунська Церква в Україні і ще інші, мабуть, - на здоров*я. Чи ми будемо і далі критикувати політправослав*я і нічого не робити для вилікування церкви від цієї хвороби? І коли ми приєднуємо церкву до держав і територіє, то чи не від*єднуємо мо її від народу, від пастви.
Ще раз відзначу, що час не стоїть на місці. Тепершня втрата змісту поняття державного кордону зумовлена, перш за все, надзвичайним розвитком засобів зв*язку. Далі, мабуть, буде ще більше.
Отже, хотілось би дізнатись, що думають українські церковні інтелектуали стосовно цих питаннь. Якщо є у Вас посилання на якісь свої чи чужі роботи з цих питань, то я був би вдячний. Дякую.

>І хай мертві хоронять своїх мертвеців.

Зрозуміло. Але перед тим, як вважати брата "як поганин і митник", то перше слід спробувати примиритись із ним, виявивши перед ним усі його помилки (наодинці), виявити невідповідність його поглядів правилам щасливого співіснування (ще взявши із собою двох або трьох), показати йому шлях до примирення (привівши на загальноцерковний огляд і розсуд). Я особисто ще цього шляху не пройшов. Про Вас не знаю.

Ну, як Христос казав, що якщо згрішить проти тебе брат твій, то вискажи йому наодинці, якщо послухає тебе - придбав ти брата свого; якщо тебе не послухає, візьми ще двох або трьох; якщо і їх не послухає - повідай церкві; якщо ж і церкви не послухає, то нехай буде для тебе як поганин і митник.

Хоча теж вважаю, що за патріарха Кіріла-Ірода молитись не можна. Бо Богородиця не велить. :0)

Но тогда по-настоящему христианским обществом может быть только немногочисленная община, изолированная от "больших" обществ
Там и может быть реализована идея христианского "коммунизма", "братства", "милосердия" и "кротости".
Вероятно, такие общины существовали, но неизменно погибали при соприкосновении с "большими" обществами