Ці вибори - як індикатор настроїв населення, багато чого показали. І, якщо буде час та надхнення - напишу про це.
Сьогодні ж напишу про головне. Ці вибори показали найбільшу, найкардинальнішу зміну в Україні, яку або не бачуть, або воліють не помічати. Це зміна ролі Галичини, і взагалі Західної України в українському державному будівництві.
Галичиани в ХІХ столітті під чутким керівництвом найяснішого цісаря мирно спали, називали себе руськими та чекали поки російський цар-батюшка їх врятує від поляків.
Але в 1918 цар-батюшка та найясніший цісар відійшли у історію. Розгорілася коротка україно-польська війна. Поляки перемогли, галичани не втримали свою державність. У 20-х, 30-х роках поляки намагались придушити українство. Це викликало закономірну реакцію і всплеск націоналізму. Націоналізм - по суті - став єдино можливим рятівним колом для українського населення Польщі. Потім була спроба збройної боротьби у 40-х. Поразка. Але націоналізм засів у галичанах всерйоз і надовго.
Східна ж Україна в ХІХ - поч. ХХ ст. була набагато націоналістичнішою. Порівняйте вірші Шевченка і Франка, і відчуєте різницю. В 1917 східняки спробували створити державу, і хоч зазнали поразки, але вони змогли протриматися довше західняків, зрештою і більшовики змушені були дати Україні обмежену автономію у вигляді УРСР. Однак в 30-х, коли в Галичині націоналізм розцвітав махровим цвітом, на Сході України Сталін знищив всю еліту: священників, інтелігенцію та зажиточних селян. А решту населення зламав голодом, атеїзмом та інтернаціоналізмом.
І коли в кінці 80-х почався демонтаж совка, то за незалежну Україну реально боролися лише західні області. Решта сиділа і чекала хто переможе.
Зрештою комуняки та директори вирішили відділятись у окрему державу, ідеологію для неї вони взяли в Галичині, а в якості інструменту для державотворення вони використовували галичан.
Хто поети, письменники, композитори, ідеологи, теоретики українства кінця ХХ ст.? - Западенці. Хто в більшості їздив на майдан на мітинги в 1990, 2000, 2004, 2014? - Западенці. Хто боровся проти надмірного впливу Росії, захищав українську мову та культуру? - Вони. Хто перший встав на збройний захист України після нападу Росії в 2014? - Знову вони.
Галичина - була єдиною духовною скрепою України. Без Галичини не було б України, або вона була б чимось на кшталт сьогоднішньої Білорусі тільки без хороших доріг, якісних продуктів та харизматичного і хитрого Бацьки.
Однак не зважаючи на цю важливу державотворчу роль, західняки так і не були допущені до влади, до прийняття рішень. Україною керували нащадки східноукраїнських комуняк. Це західним українцям не подобалось, але вони терпіли. Націоналізм давався взнаки: хай буде корупція, хай відсутність реформ, хай застій в євроінтеграції - головне щоб Україна жила, "Україна понад усе!"
Проте за останні роки все кардинально змінилося. У галичанах відбувся злам старого стрижня.
1. Галичани зрозуміли, що проект "Україна від Сяну до Дону" зазнав поразки.
2. Галичани змучились тягнути на собі лямку українства, коли Центру та Сходу плювати на ту Україну.
3. Галичани знов стикнулися із загрозою російської окупації.
Як наслідок змінився політичний вектор - коли раніше западенці розглядали Україну як захист своєї ідентичності та можливіть самореалізції, а геополітику бачили як "велика і сильна Україна інтегрується в Європу", то тепер почали брати верх дзеркальні погляди - "ідемо в Європу, чи з Україною, чи з її половиною, чи з третиною, чи просто трьома областями - але в Європу". Пинцип "Україна понад усе" змінюється на "Європа понад усе". Тепер ідея Європи - грає роль ментального захисту політичної свідомості західняків. Лебединою піснею українського націоналізму на Заході був успіх "Свободи" в 2012. Далі процес пішов на спад.
Сьогоднішні вибори - повністю це проявили. "Свобода" зазнала поразки, а верх взяли єврореформатори.
Тепер западенці чекають реформ та руху в Європу. Буде євроінтеграція з реформами - буде українська Галичина. Не буде реформ і руху - буде просто Галичина, а України не буде.
Проте навіть зараз зрозуміло, що переобрана влада ніяких принципових реформ не робитиме. Адже реформи - це в першу чергу ліквідація олігархів як класу. Зрозуміло, що на це ніхто не піде. Це розуміють і жителі Заходу України. Закарпаття уже морально готове до підпадання під вплив Угорщини або до творення "Балогівської народної республіки", Чернівці дивляться на Румунію. Галичани творять різного роду галицькі "асамблеї" та партії. І тільки Волинь поки думає.
