Як би це не дивно було, цей "другий після Шевченка", літератор України тепер майже забутий. Ну, хіба-що про нього нагадує місто Івано-Франківськ ("Івано-" додали, щоб ніхто не подумав, що місто називають на честь іспанського диктатора Франко) та 20 гривень, на які ще кілька років тому можна було в шинку непогано посидіти, а тепер і пляшки пристойної горілки не купиш.
Хто він? - науковець і простолюдин, націоналіст, соціаліст і масон, ловелас і гомосексуаліст.
У школі він сидів на ослячій лаві, а в університеті поляки-студенти морщили носа, бачачи цього хлопа у дешевій мужичій сорочці.
Потім блискучому професору, який до сивини кочував по зйомних квартирах (професори в ХІХ ст. як правило були дуже заможними) його багаті студенти скинулись на перший внесок для іпотеки з покупки дому. Драматичне особисте життя.
Останні роки - хвороби, страшні видіння, блукання Львовом із торбою на шиї та смерть у домі для божевільних. Похорон у чужому склепі (у ту відому могилу на Личаківському його перезахоронять значно пізніше).
І тисячі творів - прози, поезії, публіцистики, перекладів, наукових розвідок. Перебудована ним по суті вся громадсько-політична культура Галичини, формування її націоналізму та українського самоосмислення.
До сих пір не видано його повного зібрання творів у 100 томах (радянський 50-ти томник сильно порізаний із цензурних причин), навіть не оцифровано те, що надруковано (хоч на це виділявся грант, який, певно, успішно роздерибанили).