Маю на увазі пісні конкретно про Україну як країну чи державу чи культуру, а не про абстрактні рушники чи червоні калини.
Віршів трошки є, але із піснями проблема.
Гімн України - це калька із польского "Jeszcze Polska nie zginęła". Копіювати чужі гімни - це поширена практика в ХІХ столітті. Так гімни більшості монархії Європи це кальки із британского "God Save the King/Queen".
Проблема в тому, що польський гімн написаний в період марних потуг врятувати Польщу від неминучого краху. Це не гімн держави, це швидше відчайдушний крик відчаю, оформлений у жваву мазурку. Далеко не всі поляки схвалювали і схвалюють цей гімн, адже він несе у собі негативний символізм поразки.
Але нічого кращого не було і текст Чубинского прийшлося брати.
А шо ще нормального є про Україну? Можна назвати пісню Тараса Петриненка "Дороги іншої не треба..." Пісня красива, але за смисловою суттю своєю це черговий переспів "Ще не вмерла Україна". Її співали на початку 90-х та під час оранжевого майдану 2004 року, - в період короткострокових сплесків оптимізму. Але коли ейфорія пройшла - співати її ніхто уже не хоче.
Думаю що єдина пісня про Україну яку можна співати, і водночас яка без пафосу і ентузіазму, справді відображає дух українства останніх 100 років це "Oh my dear Ukraine".
Автор тут у скупих словах попав у десятку.
До речі про автора. Це феномен. Всякий хто трохи пожив в Україні так чи інакше чув його пісні. Деякі з них є хітами уже 30 років. З іншого боку хоча пісні у нього класні, їх як правило не крутять по ТВ чи ФМ-ках. Зрештою майже ніхто із тих хто чув ці пісні не знає хто їх справжній автор. Автор пише і тексти і музику, але не виконує їх на публіку. Це роблять за нього інші і тому часто авторство ототожнюють із виконавцем, а справжнього пісняра, за межами вузьких кіл ніхто не знає.
Автором "Oh my dear Ukraine", "Треба встати і вийти", у виконанні Віктора Морозова та "Вона", "Ти втретє цього літа зацвітеш" у виконанні Тараса Чубая є Кость Москалець. Йому певно єдиному вдалось написати щось вартісне із пісень про Неньку.